Мова – це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам’ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу. Це наша національна ознака; в мові – наша культура, сутність нашої свідомості. Це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національного організування. Поки живе мова – житиме й народ – як національність … От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших державних питань.

Доля нашої мови залежить і від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі, як воно житиме в ній. Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – скількома епітетами супроводяться визнання української мови…

«Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе», – казав Олесь Гончар.

У День української писемності та мови працівники Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти долучилися до написання XXІ радіодиктанту національної єдності.

В акції взяли участь науково-педагогічні та педагогічні працівники МОІППО. Хтось – у стінах Інституту, а хтось – вдома зі своїми родинами (загалом – понад 100 осіб).