Єдина Країна! Единая Страна!
 
17 | 01 | 2018
Головне меню
Методичні матеріали
Заходи
Вхід



Формування соціальної компетентності дошкільників засобами сюжетно-рольової гри

Колектив Миколаївського дошкільного навчального закладу №106

Вступ

У дошкільному віці закладаються основи соціальної компетентності дитини, визначається напрямок її розвитку і успішної адаптації у соціумі.

Одним із завдань дошкільної освіти, як зазначається у Законі України «Про дошкільну освіту», є формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду [7].

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні визначає обов’язковий мінімальний ступінь компетентності, необхідний для нормального функціонування дитини у навколишньому середовищі. У ньому наголошено, що дошкільний заклад є відповідальним за процес соціального розвитку особистості та передбачено набір елементарних знань, уявлень, практичних умінь і навичок, які гарантують дитині адаптацію до життя, здатність орієнтуватися у ньому, адекватно реагувати на явища, події, людей [2].

У монографіях відомих дитячих психологів Л. Виготського, О. Запорожця, В. Котирло визначаються методологічні підходи до розв’язання питання формування соціальної компетентності дошкільників.

Вітчизняні вчені О. Кононко, В. Кравченко, Т. Кузьменко та інші підкреслюють, що ігрова діяльність є першою сходинкою у формуванні соціальної компетентності дошкільника [13, 14, 15].

Конвенція ООН про права дитини закріплює право дітей на ігри. Тому кожна дитина, незалежно від умов, часу, відчуваючи потребу у грі, повинна мати гарантовані можливості для реалізації власних ігрових задумів [12].

Провідний вид діяльності дітей дошкільного віку – сюжетно-рольова гра. Її вплив на формування соціальної компетентності дошкільника полягає у тому, що завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню дитина знайомиться з нормами і моделями людської діяльності та взаємовідносин, які стають зразками для її власної поведінки.

Ґрунтовні психолого-педагогічні дослідження зарубіжних та вітчизняних науковців: Л. Артемової, Д. Ельконіна, К.Гросса, та інших довели значення сюжетно-рольової гри для соціального розвитку дошкільника [1, 20, 21].

Проте, у практиці роботи дошкільних навчальних закладів, як довело наше констатуюче дослідження, сюжетно-рольова гра недостатньо впливає на формування соціальної компетентності дитини.

Враховуючи актуальність проблеми, невідповідність її широкого теоретичного опрацювання практичній реалізації цього аспекту, ми обрали тему дослідження: «Формування соціальної компетентності дошкільників засобами сюжетно-рольової гри».


Об’єкт дослідження: соціальна компетентність дошкільника.

Предмет дослідження: сюжетно-рольова гра, як засіб формування соціальної компетентності дошкільника.

Мета дослідження: дослідити питання впливу сюжетно-рольової гри на формування соціальної компетентності дітей дошкільного віку, апробувати інноваційні методи і прийоми керівництва сюжетно-рольовою грою та визначити їх ефективність для формування соціальної компетентності дошкільників різних вікових груп.

Гіпотеза дослідження: формування соціальної компетентності дошкільників буде відбуватися більш ефективно, якщо педагоги оволодіють дійовими методами та прийомами керівництва сюжетно-рольовою грою та створять предметно-розвивальне середовище для її виникнення у групах дітей, які відвідують дошкільний навчальний заклад.

Завдання дослідження сформульовані відповідно до поставленої мети і гіпотези:

  • вивчити та проаналізувати психолого-педагогічну літературу з питань організації гри та її впливу на формування соціальної компетентності дітей дошкільного віку;
  • ознайомитись з сучасними методами організації та керівництва сюжетно-рольовою грою, розробити перспективно-календарне планування за лексичними темами з урахуванням місця та специфіки організації сюжетно-рольової гри у денному розкладі різних вікових груп;
  • розробити критерії та показники визначення рівня сформованості соціальної компетентності дошкільників у ході сюжетно-рольової гри;
  • експериментально дослідити вплив сюжетно-рольової гри на формування соціальної компетентності протягом дошкільного дитинства;
  • підготувати та експериментально апробувати модель впливу сюжетно-рольової гри на формування соціальної компетентності дошкільників;
  • розробити методичні рекомендації щодо керівництва сюжетно-рольовими іграми для вихователів різних вікових груп.

У процесі реалізації поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

  • теоретичні: аналіз, порівняння, узагальнення філософської, психолого-педагогічної літератури з питань сюжетно-рольової гри у дошкільному віці та її впливу на формування соціальної компетентності дошкільників;
  • емпірично-теоретичний метод гіпотетичного судження і моделювання стосовно впливу сюжетно-рольової гри на формування соціальної компетентності дошкільника на різних вікових етапах;
  • емпіричні методи: спостереження за організацією та ходом сюжетно-рольових ігор; бесіди з педагогами щодо бачення ними сутності досвіду;
  • вивчення змісту матеріальних носіїв інформації: аналіз планів роботи вихователів: розділ сюжетно-рольова гра;
  • експериментальне дослідження;
  • узагальнення перспективного педагогічного досвіду.
 

Теоретичне значення дослідження зводиться до розробки моделі впливу сюжетно-рольової гри на формування соціальної компетентності вихованців дошкільного навчального закладу упродовж дошкільного дитинства та розробки критеріїв і показників визначення рівня сформованості соціальної компетентності дошкільників у ході сюжетно-рольової гри.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці перспективно-календарного планування за лексичними темами з урахуванням місця та специфіки організації сюжетно-рольової гри у денному розкладі різних вікових груп, а також, у опрацюванні методичних рекомендацій з організації сюжетно-рольової гри для педагогів дошкільних навчальних закладів. Матеріали досвіду доповідались на педагогічних нарадах дошкільних навчальних закладів №№ 37, 106, методичних та кущових об’єднаннях міста, нарадах керівників та методистів міста. Проведено ряд відкритих показів організації сюжетно-рольових ігор для вихователів міста та області.

База дослідження: дошкільні навчальні заклади № № 106, 37 управління освіти Миколаївської міської ради. Експериментом було охоплено 238 дітей дошкільного віку, 26 вихователів дошкільних навальних закладів. Робота проводилася упродовж п’яти навчальних років: з 2003 по 2008 рік.

Дослідження проводилося поетапно.

На першому етапі (2003-2004) здійснювався теоретичний аналіз психолого-педагогічної, методичної літератури з проблеми дослідження; визначалися концептуальні засади, мета, об’єкт та предмет дослідження, формулювалася та уточнювалася гіпотеза, розроблявся понятійний апарат, конкретизувалися завдання, розроблялась та випробовувалася методика дослідження.

На другому етапі (2004-2007) проводилося експериментальне дослідження, у ході якого перевірялися положення висунутої гіпотези, досліджувалися особливості соціального розвитку та визначалися рівні сформованості соціальної компетентності дошкільників засобами сюжетно-рольової гри, оцінювалась ефективність розробленої моделі впливу сюжетно-рольової гри на формування соціальної компетентності дошкільників.

На третьому етапі (2007-2008) здійснювався аналіз експериментальних даних, узагальнювалися результати дослідної роботи, оброблялися здобуті дані, формулювалися висновки, здійснювалося літературне оформлення перспективного педагогічного досвіду, розроблялися методичні рекомендації з організації сюжетно-рольової гри для вихователів ДНЗ.

Публікації. Результати дослідження відображено у 9 авторських публікаціях педагогів ДНЗ № 106, з яких 4 у фахових науково-методичних виданнях, затверджених ВАК України.

Основна частина

Кожна дитина народжується для життя у суспільстві. З перших місяців життя їй доводиться вчитися орієнтуватися у людському оточенні. Дошкільний навчальний заклад, як перший соціальний інститут має широкі можливості для формування соціальної компетентності вихованців – «певних особистісних властивостей, потреб, здібностей, елементарних теоретичних уявлень та практичних умінь, які забезпечують дитині життєздатність. Компетентність гарантує усвідомлення дитиною того, як слід себе поводити, щоб бути гармонійною, співзвучною з іншими, почувати себе у будь-якому товаристві комфортно» [13; 8].

Формування соціальної компетентності протягом дошкільного дитинства відбувається у різних видах діяльності. Проте, кожному етапу розвитку притаманна провідна діяльність. Сюжетно-рольова гра як провідна діяльність для дитини дошкільного віку має найкращі можливості для соціального розвитку дошкільника.

Соціальне значення гри першим показав швейцарський вчений К.Гросс. На його думку, гра є первинною формою залучення дитини до соціуму.

Особлива роль, на погляд родоначальника теорії гри у вітчизняній науці К.Д. Ушинського, належить колективним іграм, які створюють у дітей навички суспільної поведінки і зав’язують «перші асоціації суспільних відносин» [5].

У науковій літературі проблему гри у своїх працях розробляли Л.В. Артемова, Л.С. Виготський, О.В. Запорожець, О.М. Леонтьєв, Д.В. Менджерицька , С.Л. Новосьолова та інші [1, 4, 8, 9, 11, 16, 19].

Д.Б. Ельконін, називаючи сюжетно-рольову гру «арифметикою соціальних відносин», трактував її у дошкільному віці як «головний засіб, що сприяє розрішенню внутрішніх суперечностей і готує дитину до здійснення нових видів діяльності». Він неодноразово підкреслював: «Чим краще дитина грається, тим краще вона буде підготовлена до школи» [21; 325].

Сюжетно-рольові ігри вводять дитину у коло реальних життєвих явищ та стосунків між людьми, вправляють у дотриманні правил і норм поведінки. У державній програмі «Малятко» зазначено, що під час сюжетно-рольової гри дитина пізнає себе, свої можливості, усвідомлює свої зв’язки з іншими. Цілеспрямований і усвідомлений характер ігор дає їй змогу добирати потрібні засоби, іграшки, товаришів по грі, здійснювати ігровий задум, вступати в різноманітні стосунки з гравцями [18].

Яким же слід бути педагогічному керівництву сюжетно-рольовими іграми дошкільників різного віку, щоб воно сприяло розвитку особистості дітей, впливало на їхні взаємини, збагачувало дітей соціальним досвідом.

Існують два протилежні і, на нашу думку, хибні погляди на керівництво сюжетно-рольовою грою у дошкільному віці. У першому випадку, гра трактується як засіб для “самовиховання” дитини, вихователь при цьому відмежовується від керівництва [17]. Вважаємо, що таким чином педагог втрачає ефективний засіб впливу на дітей. Або друга крайність – організація гри “під диктовку”, коли вона повністю регламентується дорослим (тема, задум, сюжет, розподіл ролей) [10]. Так педагогічна цінність гри втрачається, оскільки, позбавлена дитячої самостійності, вона перестає бути грою.

У своїй роботі ми дотримуємося підходу сучасних вітчизняних дослідників А. Бурової та Г. Григоренко до організації ігрової діяльності у дошкільному віці. А. Бурова акцентує, що через програвання ролі відбувається усвідомлення та прийняття моральних норм і правил. Поведінка дитини звільняється від безпосередніх ситуативних впливів та імпульсивності [3].

При правильному керівництві дорослим сюжетно-рольовими іграми дітей, у останніх з часом формується підпорядкування мотивів та довільна поведінка. Дитина стає здатною до вольових зусиль та саморегуляції. У неї виникає усвідомлення, що правила необхідні, щоб гра не розпадалася. Так народжується відповідальність за загальну справу й розвивається фундаментальна потреба бути активним суб’єктом власного життя, впливати на інших людей, керувати своїми бажаннями, робити щось для себе і одночасно бути значущими для інших, визнаним ними. Розвивається особистісна самосвідомість, формується об’єктивна самооцінка. Під час сюжетно-рольових ігор дитина вступає у рольові та реальні відносини, які вимагають емоційної децентрації, розуміння емоційного стану іншого [6].

Ми пересвідчилися, що все вищезазначене досягається тривалою і копіткою працею батьків та вихователів, комплексним використанням певних прийомів керівництва сюжетно-рольовою грою.

Під час різноманітних методичних заходів педагоги нашого дошкільного закладу здійснювали теоретичний аналіз психолого-педагогічної, методичної літератури з проблеми дослідження. Різні форми методичної роботи: педагогічні консиліуми, семінари, консультації тощо допомогли нам знайти шляхи вирішення досліджуваної проблеми. (Додаток 1).

Задля ефективного здійснення керівництва сюжетно-рольовою грою дошкільників педагоги отримали різноманітні уміння:

  • аналітичні: уміння аналізувати і оцінювати (діагностувати) рівень розвитку ігрової діяльності кожної дитини і групи в цілому; уміння аналізувати й оцінювати конкретну сюжетно-рольову гру.
  • проектувальні: уміння проектувати рівень розвитку ігрової діяльності; уміння планувати прийоми керівництва, спрямовані на  досягнення поставленої мети; уміння передбачати розвиток конкретної сюжетно-рольової гри.
  • інформаційні: уміння відбирати матеріал для забезпечення вражень дітей; уміння передавати його дітям у доступній для них формі, викликати інтерес до нього, бажання відображати його в іграх.
  • організаторські та комунікативні: уміння стимулювати дітей домовлятися про початок гри, вибирати тему, обговорювати план гри, відбирати і виготовляти необхідне обладнання, іграшки і предмети, які могли б їх замінювати.

З метою поступового, послідовного і цілеспрямованого розв’язання завдання формування соціальної компетентності дошкільників ми розробили перспективно-календарне планування за лексичними темами з урахуванням місця та специфіки організації сюжетно-рольової гри у денному розкладі різних вікових груп. У ньому передбачено поступове поетапне ускладнення змістовної лінії сюжетно-рольових ігор, й зворотно-пропорційне зменшення долі участі дорослого у керівництві самостійними сюжетно-рольовими іграми, що у нашому розумінні є необхідною умовою повноцінної організації педагогічного процесу. (Додаток 2).

При складанні цього плану ми керувалися програмовими вимогами, обмірковували які ще завдання можуть бути вирішені засобами сюжетно-рольової гри і як це зробити, а також спиралися на розроблені нами показники сформованості соціальної компетентності дітей.. У перспективно-календарне планування навчально-виховного процесу увійшли ті розділи програми, які сприяють збагаченню сюжетно-рольової гри (Додаток 3). Користування цим планом допомогло педагогам викликати зацікавленість дітей до різноманітних явищ життя та вплинуло на збагачення ігрового змісту.  

Розробляючи перспективно-календарне планування ми враховували такі позиції: варіанти об’єднання ігрових сюжетів; тематичні мовні ситуації; праця дорослих (професії); словник; пізнавальна діяльність, яка включає: заняття з ознайомлення з навколишнім та з природою, спостереження, екскурсії, бесіди, розповіді за ілюстративним матеріалом, читання з розгляданням; індивідуальна робота; творча діяльність: ліплення, малювання, аплікація, самостійна художня діяльність, ручна праця; ігрова діяльність: дидактичні ігри, рухливі ігри, народні ігри, конструктивно-будівельні ігри, театралізовані ігри, ігри-драматизації; художнє слово.

Багато зусиль педагогів та батьків наших вихованців було спрямовано на поповнення та змістовне збагачення предметно-розвивального середовища сучасним ігровим обладнанням та атрибутикою до сюжетно-рольових ігор у різних вікових групах. (Додаток 4).

Сюжетно-рольові ігри – це дитячі імпровізації. Однак у кожній сюжетно-рольовій грі, як ми пересвідчилися на власному досвіді, виокремлюється тема, ігровий задум, зміст і ролі.

Тема визначається зацікавленістю дітей певною діяльністю дорослих. Ігровий задум – це загальне визначення того, у що і як будуть грати діти. Зміст, або сюжет гри – це те, що складає її сутність, обумовлює розвиток, багатогранність та взаємозв’язок ігрових дій, взаємовідношення дітей, робить гру привабливішою, відображується дитиною в якості центрального характерного моменту діяльності і відносин між дорослими в їх трудовому та суспільному житті. Структурною особливістю та центром гри є роль, яку виконує дитина. Дошкільник не тільки розігрує роль, він живе в образі й вірить у його правдивість.

Долучаючись до керівництва сюжетно-рольовою грою, урахували її структурні елементи, визначені Д. Б. Ельконіним: ролі, що беруть на себе діти в процесі гри; ігрові дії за допомогою яких діти реалізують взяті на себе ролі; ігрове використання предметів, умовне заміщення реальних предметів, що є у розпорядженні дитини; реальні відносини між граючими дітьми, що виражаються у різноманітних репліках, зауваженнях за допомогою яких регулюється весь хід гри [21]. Ґрунтовне теоретичне дослідження проблеми та тривале практичне її опрацювання надали нам змогу виробити власне бачення моделі впливу сюжетно-рольової гри на формування соціальної компетентності вихованців дошкільного навчального закладу упродовж дошкільного дитинства (Додаток 5).

Спостерігаючи за сюжетно-рольовими іграми дітей, визначили певні етапи формування соціальної компетентності дошкільників: предметно-ігрової дії у молодшому дошкільному віці змінюються рольовими діями та ігровою взаємодією у середньому віці, і тільки у старшій групі наступає етап сюжетоскладання.

Розроблена модель дала нам можливість сформулювати принципи формування соціальної компетентності засобами сюжетно-рольової гри:

  • для того, щоб процес формування соціальної компетентності дітей протікав ефективніше, дорослими слід грати разом з ними;
  • починаючи з раннього віку і далі на кожному етапі дошкільного дитинства формуючи соціальну компетентність дітей необхідно орієнтувати їх на можливу взаємодію з «партнерами однолітками», навчати способам узгодження дій з партнерами;
  • дорослий, граючись разом з дітьми, протягом всього дошкільного дитинства, має на кожному його етапі розгортати гру таким чином, щоб діти «відкривали» й засвоювали специфічні, поступово ускладнені способи побудови гри.

За цими принципами нами складено методичні рекомендації для вихователів дошкільних навчальних закладів щодо керівництва сюжетно-рольовою грою (Додаток 6).

З метою здійснення моніторингу експериментального дослідження, нами розроблено критерії і показники визначення рівня сформованості соціальної компетентності дошкільників у ході сюжетно-рольової гри. Надаємо порівняльний аналіз результатів в експериментальних та контрольних групах, здійснений під час контрольного дослідження, який демонструє реальне зростання соціальних знань, умінь та навичок у дітей експериментальних груп у порівнянні з дітьми, які відвідували контрольні групи (Додаток 7).

Задля ознайомлення широкого педагогічного загалу з досвідом роботи педагогічного колективу було опубліковано 9 авторських публікацій з теми дослідження, які зазначені у бібліографічному описі (Додаток 8).

Висновки

  1. Розроблено, обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність моделі впливу сюжетно-рольової гри на формування соціальної компетентності дітей дошкільного віку.
  2. Встановлено, що завдяки перспективно-календарному плануванню за лексичними темами з урахуванням місця та специфіки організації сюжетно-рольової гри у денному розкладі різних вікових груп, збагаченню їх змісту та запропонованому нами педагогічному керівництву сюжетно-рольовою грою дітей, зростає рівень сформованості соціальної компетентності дошкільників.
  3. Доведено ефективність застосованих інноваційних методів керівництва сюжетно-рольовою грою дошкільників, які допомагають зблизити дітей, з’єднати їх загальною цікавою для них діяльністю, збагачують дошкільників новими враженнями, сприяють накопиченню у дітей досвіду, який впливає на розвиток особистості.

Запропоноване дослідження не вичерпує всієї глибини проблеми і потребує подальшого дослідження у цьому напрямі. Зокрема, перспективним ми вбачаємо подальше дослідження проблеми ефективної комунікації дітей під час сюжетно-рольових ігор у сфері реальних взаємовідносин.

Рекомендації

  1. Результати досвіду з формування соціальної компетентності у дошкільників засобами сюжетно-рольової гри можуть бути корисними для студентів та викладачів вищих навчальних педагогічних закладів (спеціальність «Дошкільна освіта»).
  2. Передовий педагогічний досвід можна рекомендувати для розповсюдження серед педагогів дошкільних закладів міста, області та країни.
  3. Розповсюдження досвіду через публікації надасть змогу батькам ознайомитися з ефективними методами та прийомами формування соціальної компетентності у дітей.

Література

  1. Артемова Л.В. Розвиток теорії та практики дитячої гри. // Дошкільне виховання. – 2001. – № 7.
  2. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. // К.: Ред.. журналу «Дошкільне виховання», 1999. – 62 с.
  3. Бурова А. Організація ігрової діяльності (методичні рекомендації). // Дошкільне виховання. – 2007. – № 10. – С. 8 – 13.
  4. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка. // Вопросы психологии. – 1996. – № 6.
  5. Гребенщикова Е.А. История дошкольной педагогики в России. − Хрестоматія. − М.: Просвещение, 1976. − С. 221-222.
  6. Григоренко Г.И. К проблеме руководства сюжетно-ролевой игрой дошкольника. // Дошкільна освіта. – 2003. – № 1.
  7. Закон України «Про дошкільну освіту» // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 141. – С. 1–8.
  8. Запорожец А.В. Педагогические и психологические проблемы руководства игрой дошкольника. – М.: Просвещение, 1979. 
  9. Запорожец А.В. Роль игры в воспитании детей. – М.: Просвещение, 1976.  
  10.  Ивакина И.А. Руководство творческими сюжетно-ролевыми играми дошкольников. Учебно-методическое пособие. – Пенза, 1985.
  11.  Игра дошкольника. Под редакцией С.Л. Новоселовой – М.: Просвещение, 1989. – 286 с.
  12.  Конвенція ООН про права дитини. − Всеукраїнський Комітет Захисту Дітей, 2004. − 16 с.
  13.  Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. – К.: Освіта, 1998. − 255 с.
  14.  Кравченко Т.В. Сутність характеристики соціалізації. // Педагогіка і психологія. – 2007. – № 3. – С. 11 – 19.
  15.  Кузьменко В. Соціальна компетентність дошкільнят: особливості, показники та шляхи розвитку. // Дошкільне виховання. – 2001. – № 9.
  16. Леонтьев А.Н. Психологические основы дошкольной игры. // Избранные психологические произведения: В 2 т. – Т. 1 / Под ред. В.В. Давыдова, В.П. Зинченко, А.А. Леонтьева, А.В. Петровского. – М.: Педагогика, 1983. С. 303 – 232.
  17. Лич Пенелопа. Младенец и ребенок: от рождения до 5 лет. М.: Педагогика-пресс, 1992 − Пер с англ. − 304 с.
  18.  Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку / Наук. кер. авт. колект. З.П. Плохій. – 2-ге вид., дооп. і доп. – К.: Педагогічна думка, 1999. – 286 с.
  19. Менджерицкая Д.В. Воспитателю о детской игре. – М.: Просвещение, 1989. – 286 с.
  20.  Основи вікової психології. Навчальний посібник. Під редакцією Л.Подоляк. – К.: Главник, 2006. – 112 с.
  21. Эльконин Д.Б. Психолгия игры. – М.: Республика, 2003. – 774 с.
Вкладення:
Скачати цей файл (_3.pdf)3[ ]86 Кб
Скачати цей файл (_4.pdf)4[ ]86 Кб
Скачати цей файл (_критерии.pdf)Diagnostika[ ]129 Кб
Скачати цей файл (_№106,_Сюжетно_-_рольва_гра.pdf)Prezentaciya[ ]123 Кб
Ukrainian English German Polish Russian
Портал МОІППО
Обличчя української культури
Безкоштовні сайти для шкіл
Інформаційне середовище

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання